Монолатій І.

"Чорні лебеді" Української революції: (не)ймовірні випадки західноукраїнської державності

Рубрика: ДИСКУСІЇ

Анотація: Мета статті полягає в дослідженні маловивчених і дискусійних проблем Української революції, зокрема особливостей становлення й розвитку західноукраїнської державності в 1918–1919 рр., а також окремих питань політичної історії Західноукраїнської Народної Республіки 1918–1923 рр., ґрунтуючись на теорії «чорного лебедя» Н.Н.Талеба. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, етнічної політології, системності, науковості, міждисциплінарності. Використано такі загальноісторичні методи: історіографічний, історико-генетичний і термінологічний аналіз, компаративний, типологічний. Автор дотримується методології інституціоналізації політичних áкторів в умовах політизації етнічностей. Наукова новизна. Обґрунтовано три дослідницьких гіпотези, пов’язані з подіями на Галичині 1918–1919 рр.: Листопадовий зрив – як «чорний лебідь» західноукраїнської державності; проголошення Українською Національною Радою об’єднання ЗУНР з Українською Народною Республікою – як приклад «чорного лебедя», оскільки практична (не)реалізація задуму мала серйозніші наслідки, ніж здавалося сучасникам; проголошення диктатури Є.Петрушевича 9 червня 1919 р. (ще один «чорний лебідь»), що призвело до повернення до правової моделі ЗУНР і слідування в напрямку самостійної «Галицької Держави». Висновки. Листопадовий зрив 31 жовтня – 1 листопада 1918 р. засвідчує не лише Талебовий перехід від середньостану (Габсбурзької монархії – тиранії колективного) до крайньостану (ЗУНР – тиранії випадкового), а його «чорного лебедя» – події екстремального характеру, котра мала епохальні наслідки для реґіону. Листопадовий зрив став «чорним лебедем» не для тогочасних галицьких українців (хоча й почасти), а для «чужих» – насамперед поляків та євреїв на Галичині. З іншого боку, ця подія (як «чорний лебідь») спровокувала нову (після Першої світової) війну – спочатку за Львів, а вже потім і за Галичину. Тому ця обставина лише загострює проблему «чорного лебедя» як (не)ймовірного випадку західноукраїнської державності 1918–1919 рр. ЗУНР як крайньостан уже після Листопадового зриву потерпала від «чорного лебедя»; досвід минулого не допоміг реґіональним політичним áкторам передбачити майбутнє (Галичини, ЗУНР); тиранія випадкового (емоційно забарвлене рішення УНРади від 3 січня 1919 р.) трапилася знову й переможець (УНРада) отримав усе, чого домагався (приєднання до УНР); історія почала знову «стрибати» – уже після 22 січня 1919 р. Однак, зважаючи на Талебові міркування, другий «чорний лебідь» – це, скоріш за все, «недо-чорний», «сірий лебідь». Його з’яву передбачали найперше зовнішні, а вже потім внутрішні політичні áктори, починаючи з грудня 1918 р.: вони були готові до його появи (що й відбулося 3 січня 1919 р.), а відповідним інструментарієм став «передвступний договір», підписаний у Фастові. Акт установлення диктатури від 9 червня 1919 р., хоча й не безпосередньо (однак за наявності інших складових), певною мірою призвів до зміни статусу Галичини на геополітичній шахівниці тогочасної Європи, що його увиразнив цілий «каскад» подій: 1) рішення Найвищої ради Паризької мирної конференції від 25 червня 1919 р. про дозвіл Польщі зайняти Галичину; 2) Варшавський договір 1920 р. (Пілсудського – Петлюри), згідно з яким до Польщі мала відійти і Східна Галичина; 3) Ризький договір 1921 р., що, фактично, анулював Варшавський, а УСРР відмовилася від претензій на Східну Галичину, передавши її ІІ Речіпосполитій; 4) рішення Ради послів держав Антанти від 15 березня 1923 р. про визнання суверенітету Польщі, у тому числі й над Східною Галичиною.

Ключові слова: Українська революція, теорія «чорного лебедя», Західноукраїнська Народна Республіка, Галичина, Україна, Польща.

  Повний текст PDF    https://doi.org/10.15407/uhj2020.06.120     Цитування публікації

• Монолатій І. (Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Івано-Франківськ, Україна, iwan.monolatij@gmail.com) ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8963-774X

Бібліографічний опис для цитування:
Монолатій І. "Чорні лебеді" Української революції: (не)ймовірні випадки західноукраїнської державності / І. Монолатій // Український історичний журнал. - 2020. - Число 6. - С. 120-138. doi: https://doi.org/10.15407/uhj2020.06.120

Бібліографія:

1. Бемко В. Листопадові події в Коломиї // «Над Прутом у лузі…»: Коломия в спогадах / За ред. З.Книша. – Торонто, 1962.
2. Дольницький М. Військова підготова Листопадового зриву та її здійснення // Українська галицька армія у 40-річчя її участи у Визвольних змаганнях (Матеріяли до історії) / Видав хорунжий УСС Д.Микитюк. – Вінніпеґ, 1958.
3. Дольницький М. Дмитро Вітовський: Громадський діяч, стрілецький ідеолог, вождь Листопадового зриву, секретар військових справ ЗОУНР. – Нью-Йорк, 1967.
4. Гошуляк І. Трудовий конгрес і проблема соборності України // Наукові записки ІПІЕНД. – Вип.39. – К., 2008. – С.163. doi: https://doi.org/10.3898/136266208786879245
5. Україна і Польща в документах: 1918–1922. – Ч.1 / Зібрав й зредагував Т.Гунчак. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1983.
6. Карпенко О. З історії Західно-Української Народної Республіки. – Івано-Франківськ, 2006.
7. Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923: Документи і матеріали у 5 т. – Івано-Франківськ, 2001.
8. Кедрин І. Життя – події – люди: Спомини і коментарі. – Нью-Йорк, 1976.
9. Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. Зі шкіцами. – Л., 1931; Нью-Йорк, 1960.
10. Левицький К. Великий зрив (До історії української державности від березня до листопада 1918 р. на підставі споминів та документів). – Л., 1931; Нью-Йорк, 1968.
11. Вячеслав Липинський. Твори, архів, студії / За заг. ред. Є.Зиблікевич. – Архів. – Т.7: Листи Осипа Назарука до Вячеслава Липинського / Ред. І.Лисяк-Рудницький. – Філадельфія, 1976.
12. Вячеслав Липинський. Повне зібрання творів, архів, студії / Гол. ред. Я.Пеленський. – Архів. – Т.1: Листування (А–Ж) / Ред. Р.Залуцький, Х.Пеленська. – К.; Філадельфія, 2003.
13. Мельник М. Перший листопад // Визвольний шлях. – 1986. – Кн.11(464). – С.1287.
14. Монолатій І. Місто двох республік і диктатури: Коломийські сцени Української революції. – Івано-Франківськ, 2018.
15. Монолатій І.С. До питання про характер (не)революційного руху на Східній Галичині в 1918 р. // Український історичний журнал. – 2019. – №3. – С.133–154. doi: https://doi.org/10.15407/uhj2019.03.133
16. Осташко Т. З історії діяльності В’ячеслава Липинського у 1914–1918 рр. // Проблеми вивчення історії Української революції 1917–1921 рр. – Вип.9. – К., 2013. – С.89.
17. Паліїв Д. Листопадова революція (З моїх споминів) // Українська галицька армія у 40-річчя її участи у Визвольних змаганнях в 1918–1919 рр. (Матеріяли до історії). – Т.ІІІ / Видав хорунжий УСС Д.Микитюк. – Вінніпеґ, 1966.
18. Павлишин О. Євген Петрушевич (1863–1940): Ілюстрований біографічний нарис. – Л., 2013.
19. Павлишин О. Диктатор Євген Петрушевич // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923: Енциклопедія. – Т.2 (З–О). – Івано-Франківськ, 2019. – С.543.
20. Українська Держава (квітень – грудень 1918 р.): Документи і матеріали: У 2 т. / Упор. Р.Пиріг (кер.) та ін. – Т.2. – К., 2015.
21. Семмо О. Соборність (22.I – 31.VIII.1919 р.). – Філадельфія, 1989.
22. Шевчук С. Пора сказати правду про наші Визвольні змагання: Добитися волі для Галицької землі: 1918–1939. – Торонто, 1965.
23. Снайдер Т. Червоний князь: Таємниці життя габсбурзького ерцгерцоґа / Пер. з англ. П.Грицака. – К., 2011.
24. Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Т.3: Україна між двома силами. – Скрентон, 1963.
25. Талеб Н.Н. Чорний лебідь: Про (не)ймовірне у реальному житті / Пер. з англ. М.Климчук. 2-ге вид. – К., 2017.
26. Терещенко Ю., Осташко Т. Український патріот із династії Габсбургів. Вид. 2-ге, переробл. – К., 2011.
27. Цегельський Л. Від леґенд до правди: Спомини про події в Україні звязані з Першим Листопадом 1918 р. – Нью-Йорк; Філадельфія, 1960.
28. Винниченко В. Щоденник. – Т.1: 1911–1920 / Ред., вступ. ст. і прим. Г.Костюка. – Едмонтон; Нью-Йорк, 1980.