Волошенко В. - Історія "для народу": творча спадщина М.Костомарова у світлі культурно-просвітницьких пропозицій читання другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (2022)

  АРХІВ (Всі випуски) /     Зміст випуска (2022, Число 5)Ukrainian English

Волошенко В.

Історія "для народу": творча спадщина М.Костомарова у світлі культурно-просвітницьких пропозицій читання другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Рубрика: ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ

Анотація: Метою статті є дослідження способів популяризації творчої спадщини М.Костомарова в афірмативно-дидактичній «народній літературі» й супутніх виданнях. Методологія дослідження поєднує інструментарій дослідницьких полів історії книги та читання й історіографічних студій, з акцентом на уявленнях просвітників, які пропонували «порядок книг» (Р.Шартьє) освітянам і селянам-читачам. Застосовано метод класифікації показників популярності друкованих видань А.Жбиковської-Міґонь. Наукова новизна. Виявлено комплекс видань, автори яких популяризували спадщину М.Костомарова. Окреслено напрями апропріації його текстів та ідей. На підставі аналізу текстів покажчика «Что читать народу» та з огляду на ціннісні орієнтації його впорядниць (Х. Алчевської, О.Калмикової й ін.) схарактеризовано вироблену ними модель упорядкування популярного історичного знання. Висновки. Просвітники інтерпретували погляди М.Костомарова в дидактичних, науково-популярних і художніх виданнях, перепризначали його твори для читання «народу», аналізували в допоміжній бібліографії. Авторки покажчика «Что читать народу» узагальнили цей досвід та інструменталізували спадщину вченого при визначенні «порядку» укладання афірмативно-дидактичних праць. Вони підносили поєднання ним науковості й літературності у викладі матеріалу, наголошували вагомість культурної історії та значення фольклору у вивченні минулого «народу». Пропаґування доробку фахового історика сприяло формуванню модерних форм горизонтальної міжкультурної взаємодії, диференціації читачів не за соціальним статусом, а за освітнім рівнем; відповідало на виклики націєтворення та потреби корекції ідентифікаційного вектора популярного історичного знання. Враховуючи напрацювання М.Костомарова, свої візії майбутнього пропонували прихильники імперської ідентичності, представники українофільського й українського проектів. Харківські просвітниці у його творах убачали орієнтир для розміщення тем з української історії у просторі загальноімперського популярного історієписання, і водночас долучилися до творення українського культурного поля. Згасання затребуваності ідейної багатовалентності спадщини вченого корелювало з радикалізацією суспільно-політичних настроїв та змінами вимог до популярних видань.

Ключові слова: афірмативно-дидактична історіографія, «народна література», популярне історичне знання, селянство, просвітники-популяризатори, ідентичність.



Цитованість авторів публікації:

Бібліографічний опис для цитування:
Волошенко В. Історія "для народу": творча спадщина М.Костомарова у світлі культурно-просвітницьких пропозицій читання другої половини ХІХ – початку ХХ ст. / В. Волошенко // Український історичний журнал. - 2022. - Число 5. - С. 83-96. doi: https://doi.org/10.15407/uhj2022.05.083


Бібліографія:

  1. Булатов М. Просвіта / освіта // Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002. – С.527–528.
  2. Гончар О. Микола Костомаров: постать історика на тлі епохи. – К., 2017.
  3. Ільчук Ю. Як українських селян вчили читати: читацькі експерименти Х.Д.Алчевської, Б.Д.Грінченка і С.Я.Анського на межі ХІХ–ХХ ст. // Україна модерна. – Ч.22. – К., 2015.
  4. Каидзава Х. Распространение чтения художественной литературы среди народа и формирование национальной идентичности в России (1870-е – 1917) // Beyond the Empire: Images of Russia in the Eurasian Cultural Context / Ed. T.Mochizuki. – 2007. – №17.
  5. Хоменко В. Агатангел Кримський, якого знаємо. – К., 2019.
  6. «…Віддати себе Україні»: Листування Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком / Упор. С.С.Кіраль. – К.; Нью-Йорк, 2004.
  7. Маслак В. Образ національно-визвольної війни українського народу в російській науково-популярній літературі // Історіографічні дослідження в Україні. – Вип.18. – К., 2008.
  8. Пінчук Ю.А. Микола Іванович Костомаров. – К., 1992.
  9. Рейтблат А.И. От Бовы к Бальмонту: Очерки по истории чтения в России во второй половине ХІХ в. – Москва, 1991.
  10. Шартьє Р. Письменная культура и общество / Пер. с фр. – Москва, 2006.
  11. Склокін В.В. Суспільна значущість історії в сучасній Україні: деякі попередні міркування // Харківський історіографічний збірник. – Вип.12. – Х., 2013. – С.24–44.
  12. Склокін В. Російська імперія і Слобідська Україна у другій половині XVIII ст.: просвічений абсолютизм, імперська інтеграція, локальне суспільство. – Л., 2019.
  13. Сондерс Д. Микола Костомаров і творення української етнічної ідентичності // Київська старовина. – 2001. – №5(341).
  14. Студеникин М.Т. Методика преподавания истории в русской школе ХІХ – начала ХХ ст. – Москва, 2016.
  15. Ясь О. Між достовірним та уявним: Микола Костомаров як історик‑художник // Український археографічний щорічник: Нова серія. – Т.18. – Вип.15. – К., 2010.
  16. Жигальцова Л. В. А.М.Калмыкова: Педагогическая и общественно-политическая деятельность, 1849–1926 гг.: к истории «женского вопроса» в России: Дис. … канд. ист. наук. – Москва, 2002.
  17. Б.Грінченко – М.Драгоманов: Діалоги про українську національну справу / Упор. А.Жуковський. – К., 1994.